Історія Уманського водогону веде свій початок з 1902 року. Краєзнавець Григорій Юхимович Храбан у свій час дослідив історію створення Уманського водогону. Як писав він, у далеку давнину населення нашого міста користувалося водою з р. Уманки або з колодязів, викопаних поблизу неї . Відомо також, що у ХУІІІ столітті уманчани, які хотіли пити добру воду ходили по неї аж до джерел, які витікали біля струмка р. Кам’янки на території нинішнього національного дендрологічного парку «Софіївка».

Система водовідведення складається із самопливних колекторів, 6-ти каналізаційних насосних станцій (КНС), напірних трубопроводів та каналізаційних очисних споруд (КОС). 

Централізованою каналізацією користуються 56% мешканців міста. Частина районів міста (Міщанка, Лиса Гора, Софіївська Слобідка, Івангородське, Звенигородське передмістя та інші) не каналізовані і збір неочищених вод здійснюється у вигрибні ями.  95% промислових підприємств підключені до міської каналізації.